Іван Франко – це ім’я знайоме всім. Його портрет на двадцятці, його вірші – в шкільній програмі, а вулиці, школи й театри по всій Україні названі на його честь. Ми знаємо його як поета, письменника, громадського діяча. Але це лише верхівка айсберга. Насправді за офіційним образом ховається зовсім інший Франко – живий, непередбачуваний, впертий, з гумором, слабкостями та безмежною жагою до знань. Саме такий Франко – справді вражає. Ми зібрали для вас короткі цікаві факти з його життя – ті дрібниці й маловідомі історії, які більшість людей ніколи не чула.
Цікаві факти з дитинства
Уявіть собі невелике галицьке село Нагуєвичі, де в родині сільського коваля 27 серпня 1856 року народжується хлопчик, якому судилося стати інтелектуальним велетнем України. Але хто міг би подумати, що цей сором’язливий сільський хлопчина змінить культурний ландшафт української нації?
Як і більшість із нас знає з підручників, що дитинство Івана не було безхмарним. У дев’ять років він втратив батька, а в 16 – матір. Малим Івасем опікувався вітчим, з яким, на диво, у хлопця склалися теплі стосунки. Проте життєві випробування не зламали юнака, а навпаки – загартували його характер і загострили розум.
А ось що ви точно не прочитаєте в підручниках про дитинство:
- Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, майбутній класик жив на квартирі в далекої родички, яка тримала столярну майстерню. Через нестачу місця хлопцю іноді доводилося… спати в трунах, які виготовлялися в цій майстерні! Напевно, саме ця незвичайна обставина загартувала характер майбутнього письменника.
- Вчителі помічали неординарні здібності учня. Він вражав усіх феноменальною пам’яттю – міг майже дослівно переказати годинну лекцію, знав напам’ять усього “Кобзаря” Шевченка.
- А домашні завдання з польської мови нерідко виконував у віршованій формі, чим дивував навіть найвимогливіших викладачів.
- Ще одна дивовижна деталь: у п’ятому класі гімназії юний Франко під час уроків, які вважав нецікавими, потайки читав… Шекспіра в оригіналі!
- А перші спроби перекладати класиків він зробив ще підлітком – брався за Гомера, Софокла, Горація, “Слово о полку Ігоревім”.
- Ще одна дивовижна риса юного Франка – його невгамовна жага до знань. Вже в гімназійні роки він зібрав власну бібліотеку, яка налічувала понад 500 книжок різними мовами. Уявіть собі: підліток з небагатої родини, який в майбутньому матиме бібліотеку з 12 тисяч томів!
- Мало хто знає, але свій перший вірш “На Великдень” Франко написав ще у підлітковому віці, присвятивши його батьку. На жаль, текст не зберігся. А от перші опубліковані поезії з’явилися в 1874 році в студентському журналі “Друг” під псевдонімом “Джеджалик”. Звідки таке дивне ім’я? Франко “позичив” його у Філона Джиджалика (Пилипа Джалалія), військовика й дипломата 17-го століття з найближчого оточення гетьмана Богдана Хмельницького.
Так формувався і загартовувався його характер. Адже вже змалку доля готувала Франкові не лише труднощі, а й багато цікавого. Здавалося, вона з самого початку вела його до великої мети – стати людиною, яка залишить слід в історії та стане справжнім генієм.
Чим дивує нас Франко?
Якщо ви гадаєте, що все знаєте про Івана Франка, здивуйтесь! Є багато книжок про життя і творчість митця, але й досі знаходять цікаві факти, які показують його з нового боку.
Поліглот світового рівня
Франко належав до рідкісної категорії людей, яких сьогодні називають гіперполіглотами – лише 1% населення планети здатен опанувати більше ніж п’ять мов. Франко ж володів 14 мовами! Він вільно перекладав з польської, німецької, грецької, латини, чеської, болгарської, угорської, італійської, французької, англійської, навіть івриту. Для такого мовного діапазону потрібна особлива структура мозку.
Найпродуктивніший письменник
За 40 років митець писав новий твір кожні два дні! Загалом у його доробку понад 6000 творів, які склали 100 томів. Він став першим українським письменником, який заробляв на життя виключно своїм пером, без державної служби.
Закоханий революціонер
Перше кохання Франка – Ольга Рошкевич, дочка священника – не стало щасливим. Після арешту батько дівчини заборонив їй спілкуватися з “політичним злочинцем”. Друге – до Юзефи Дзвонковської – також завершилось розчаруванням. Третя спроба була прагматичнішою – 30-річний Франко одружився з 20-річною Ольгою Хоружинською, шлюб з якою символічно з’єднував Галичину з Наддніпрянщиною.
Винахідник української моди
Коли етнічний одяг вважався ознакою селянства, Франко зробив революційний крок – поєднав вишиванку з європейським костюмом. Лише 5% інтелектуалів того часу наважувались на такі модні експерименти.
В’язень
Франко пережив чотири ув’язнення і не зламався. В камері з 11 іншими в’язнями, де на нього вночі наносило сніг через вікно, він творив літературу, яка згодом увійшла до золотого фонду української класики.
За три кроки від Нобеля
В архіві Шведської академії за 1916 рік серед номінантів на Нобелівську премію значиться Іван Франко. Він мав усі шанси стати першим українським нобеліатом, але смерть випередила світове визнання на кілька місяців.
Незламний творець
В останні 7 років життя Франко страждав від паралічу правої руки, але не припинив писати. Спочатку він навчився користуватися лівою рукою, потім прикріплював олівець до руки спеціальним пристроєм. Коли й це стало неможливим, помічником став його син Андрій, попри власну епілепсію. Після смерті сина Франкові допомагали студенти, які записували твори під диктовку.
Дикий серцем
Франко не був “кабінетним письменником” – він ловив рибу голими руками та плів власні сіті! А на “тихе полювання” по гриби ходив босоніж і знав їхні латинські назви. За спогадами друзів, “Франко найбільше грибів набирав, бо завжди пильно дивився в землю”.
Так, за звичною постаттю класика зі шкільних підручників ховається набагато цікавіша й багатогранніша особистість. Вивчаючи факти про життя Франка, розумієш, який він був унікальний і талановитий.
Що ще ви не знали про Франка
“Титан духу і думки” – так названо розділ у підручнику української літератури за 10 клас, де Іванові Франкові присвячено аж 34 сторінки. І недарма. Його життя – це приклад неймовірної сили волі, розуму та відданості Україні. Та за всіма званнями та здобутками часто губиться образ простої, живої людини – з гумором, пристрастю, болем і своїми звичками.
Ось факти які ніхто не знає, але вони дозволяють побачити справжнього Франка – не бронзового героя з підручника, а живу, яскраву особистість. Деякі з них настільки вражають, що важко повірити – це все зробила одна людина:
- Забув про власне весілля. Під час одруження з Ольгою Хоружинською трапився кумедний випадок: коли гості вже зібралися, а наречена була готова, Франка раптом ніде не могли знайти. Виявилося, що він знайшов у кабінеті тестя рідкісну книжку і так захопився нею, що повністю забув про церемонію і почав переписувати вірші.
- Діти теж були талановиті. У Франків народилося четверо дітей, і кожне пішло своїм шляхом: Андрій був секретарем батька, попри власну епілепсію; Тарас написав “Нарис історії римської літератури”; Петро запатентував 30 винаходів для перероблювання молока; а доньці Анні судилося померти в Канаді в будинку для літніх імені… власного батька.
- Його онука – теж видатна. Зиновія Тарасівна Франко, донька Тараса Франка, стала знаною вченою. Вона написала понад 250 наукових праць і навіть дочекалася проголошення Незалежності України у 1991 році – те, про що так мріяв її дід.
- Ціле десятиліття писав чужою мовою. У 1887–1897 роках Франко змушений був працювати журналістом у польській та австрійській пресі. Це не було покликанням, а радше вимушеним кроком – щоб утримувати родину і мати змогу підтримувати українське слово.
- Врятований від голоду. Після другого арешту Франко ледь не помер, маючи на проживання лише 3 центи, знайдені на березі річки. Коли письменник знепритомнів від голоду, його врятував старий служитель готелю.
- Майстер літературних масок. На відміну від більшості письменників, які прагнули бачити своє ім’я під кожним твором, Франко використовував майже 100 різних псевдонімів. Йому було важливіше, щоб твір потрапив до читача, ніж щоб читач знав автора.
- Зустріч двох велетнів української культури. Мало хто знає, але саме Олена Пчілка, мати Лесі Українки, познайомила Франка з його майбутньою дружиною Ольгою Хоружинською.
- Перший “швидкий” письменник. Наприклад, історичну повість “Захар Беркут” він створив всього за шість тижнів для літературного конкурсу – і переміг.
- Майстер жарту й дотепу. На запитання, як він встигає так багато читати, відповідав: “А я не читаю книжок. Я їх нюхаю!” Одного разу навіть розборонив бійку, запропонувавши її учасникам… надиктувати найкращі лайки до свого нотатника.
- Творив казки для власних дітей. Знаменита збірка “Коли ще звірі говорили” з 20 казками Франко написав для своїх дітей – Анни, Андрія, Тараса і Петра. А “Лис Микита”, якого ми знаємо зі школи, – лише одна з майже 50 казок, які створив письменник.
- Академія в одній особі – так називали його сучасники і недарма. Він був не лише письменником, а й науковцем у сферах етнології, історії, економіки, соціології, філософії, мовознавства. Він входив до інтелектуальної еліти Європи як універсальний вчений, коли більшість письменників зосереджувалися лише на художній творчості.
І наостанок… Франко помер на чужих руках. Через бідність його поховали в “позиченій” ямі на шість домовин і в чужій вишиваній сорочці. Лише через 10 років його перепоховали в окремій могилі.
Та навіть така сумна смерть не применшила його велич. Про неї писала преса понад 50 країн світу – ім’я Франка знали й шанували далеко за межами України. А місто Станислав на заході країни у 1962 році взяло собі його ім’я – і стало Івано-Франківськом, щоб щодня нагадувати, ким був цей чоловік.
Хочете дізнатися більше? Тоді ось відео з цікавими фактами про його життя!
Ось такий він – справжній Франко. Багатогранна, унікальна особистість, здатна дивувати навіть через століття після своєї смерті. Людина, яка попри всі життєві негаразди зуміла створити неоціненний скарб для майбутніх поколінь українців і стати справжнім духовним архітектором нації.
