Пантелеймон Куліш – творець першого українського букваря та завзятий борець за розвиток національної освіти

Пантелеймон Куліш – письменник, поет, драматург, історик, філософ та культурний діяч, який здійснив немалий вклад в становлення української писемності. Пантелеймон Куліш став творцем першої фонетичної абетки, яка стала основою сучасного українського правопису.

Його діяльність для українського національного відродження стала не тільки скарбом для наступних поколінь, а і прикладом для не менш видатних постатей, таких як Тарас Шевченко, Іван Франко та Григір Тютюнник.

“Один із корифеїв нашої літератури” сказав колись Іван Франко, вважаючи Куліша взірцем для наслідування.

Пантелеймон Куліш став по істині яскравою зіркою в письменстві, яка освітлювала шлях іншим.

Все, що потрібно знати про Пантелеймона Куліша

Декілька тезисів, які дозволять зрозуміти, що ж це за постать в українській історії.

• Пантелеймон Куліш – видатний український діяч епохи національного відродження.

• Народився 7 серпня 1819 року, помер 2 лютого 1897 року.

•  Все своє життя працював над розвитком української культури та літератури, досліджував історію, став одним з провідних діячів Кирило Мефодіївського братства.

•  Став автором першого історичного українського роману “Чорна рада”.

•  Створив перший переклад Біблії українською мовою, який став проривом у світі духовності та освіченості українського народу.

• Став розробником першого в Україні фонетичного правопису української мови з якого і почалося формування сучасного українського правопису.

Біографія митця

Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 липня 1819 року на хуторі Чернігівської губернії.

Походив з козацько – старшинської сім’ї.

Своє навчання розпочав у Новгород- Сіверській гімназії. З 1830 року став слухачем Київського університету.

Пантелеймон не мав права навчатись в університеті через відсутність доказів дворянського походження, тому слухання лекцій було єдиним шансом для юнака здобути знання.

Не дивлячись на відсутність документально підтвердженої освіти, Пантелеймон мав хорошу славу серед викладачів, тому за рекомендацією одного з них, став викладачем в Луцькому дворянському училищі.

Саме в цей період з’являються його перші твори – “Михайло Чарнишенко”, “Україна”, “Орися”.

У 1845 році почав створювати перші розділи свого найвидатнішого роману “Чорна рада”.

У 1847 році одружується з Олександрою Білозерською та разом з нею вирушає у відрядження в Західну Європу.

Через те, що Пантелеймон Куліш був членом Кирило Мефодіївського товариства, його заарештовують у Варшаві і повернувши до Петербурга відправляють на заслання в Тулу.

Лише у 1850 році Пантелеймон повертається з заслання в Петербург, але з забороною друкувати свої напрацювання.

У 1857 році – видає перший україномовний буквар “Граматика”.

Наступні роки працює у Відні, та Варшаві, викладає у Петербурзькому університеті російську мову для іноземних студентів, та займається історичними дослідженнями. Зокрема, пише тритомне дослідження “История Воссоединения Руси”.

Крім цього, Пантелеймон Куліш активно займається перекладами знаменитих творів світової культури і випускає їх збірку – “Позичена Кобза”.

Славиться Пантелеймон Куліш і перекладом Біблії.

Останні роки життя, митець займається видавничою діяльністю.

Помирає 14 лютого 1897 року на хуторі Мотронівка, що на Чернігівщині.

Кулішівка – перший український фонетичний правопис

Значним вкладом в розвиток української мови, вважається створення Пантелеймоном Кулішем – Кулішівки.

Кулішівка – перша фонетична абетка для української мови, яка дала розуміння того, як правильно писати слова, щоб максимально наближувати їх до вимови. В цій абетці були враховані всі особливості тодішньої української мови. Завдяки створенню Кулішівки вдалось відмовитись від церковнослов’янської мови і не використовувати літери, які були для неї характерними.

Крім того, саме Пантелеймон Куліш у своїй кулішівці започаткував використання літери “ґ”. Більшість елементів тодішньої кулішівки використані для формування сучасної орфографії.

Цікаві факти про кулішівку

• Згідно Емського указу, у 1876 році кулішівку заборонили в Російській імперії. Відроджена вона була лише у 1905-1914 роках на Україні.

• Правопис, що з’явився завдяки кулішівці став першим кроком відступлення від російської мови, оскільки не містив літери “ы”.

• Для перекладу Біблії, Пантелеймон Куліш також використав свою кулішівку.

Секрети та значення головного роману митця – “Чорна рада”

Важко уявити, але роман “Чорна рада” Пантелеймон Куліш писав майже 14 років.

14 довгих років він виправляв, складав до купи історичні факти, підбирав правильні слова, щоб на світ з’явився цей витвір письменного мистецтва.

Особливістю твору є те, що він існує в двох варіантах – українською та російською мовами. Що не мало цікаво, кожен з варіантів це не копія один одного на різних мовах, а тотожні твори з схожими сюжетами, але з великою кількістю відмінностей.

Першим було створено російський варіант, а вже згодом українську версію.

За основу роману, взято справжні історичні події, які відбувались після смерті Богдана Хмельницького.

Головна сюжетна лінія – висвітлення боротьби за владу та хаосу, який утворюється через політичні протистояння. Особливе місце в романі займає “голос народу”, який в усьому цьому хаосі може бути як засобом масової маніпуляції, так і органом народовладдя.

Роман відзначається особливим символізмом, Чорна рада, як уособлення вседозволеності української еліти, егоїзму та байдужості до долі народу. 

Пантелеймон Куліш показав як жага отримати булаву затьмарює очі та знецінює все, що могло б завадити її отримати. В погоні за владою велике керівництво ставить в пріоритет лише свої інтереси, знецінюючи простий народ, вважаючи його лише масами, які на те і потрібні, щоб використовувати їх для власних маніпуляцій.

Не менш важливо і те, що роман володіє надзвичайно високою художньою цінністю, адже пронизаний глибоким історичним колоритом. Для його створення було використано чимало народних пісень та літописів, щоб максимально яскраво зобразити персонажів та їх побут.

Проблематика творів Пантелеймона Куліша – розкол та єдність, вплив влади на формування національної ідентичності

Пантелеймон Куліш відомий як етнограф та історик, саме тому у більшості своїх творів він досліджує минуле України в період Руїни. Він прагнув розібратись в причинах занепаду, які на його думку мали коріння у тодішній владі, та намагався знайти рішення як вплинути на відновлення державності. Саме про національне відродження, якого так хотілося Пантелеймону Кулішу, буде згодом писати Василь Симоненко.

Письменник зображував, як постійна боротьба за владу та сварки всередині країни, призвели до страшних для народу наслідків.

Особливе місце у творах митця займає розкриття тем – державотворення, на фоні постійних баталій. Куліш критикує еліту, яка ставить власні інтереси вище за інтереси цілої держави.

Також Куліш своїми творами прагнув показати соціальну нерівність різних верств населення та протиріччя, які між ними виникали. Він переслідував ідею – донести до влади те, що лише переступивши власні принципи та дослухавшись до суспільної думки, можна побудувати цілісну та сильну державу. Саме тому, народ у творах Пантелеймона Куліша зображений активним суб’єктом історичного процесу. 

Мета митця, показати як розкол і чвари між декількома особами вищого класу, можуть повністю перевернути долю цілої держави, занапастити життя народу та призвести до повного занепаду.

Проблематика творів Пантелеймона Куліша є актуальною і сьогодні. Його твори викликають роздуми над історією, що давно минула, звертають увагу на соціальні проблеми, впливають на формування національної свідомості.

Пантелеймон Куліш заклав основи реалістичної літератури, а наступні покоління письменників, серед яких і Панас Мирний, продовжили розвивати цей напрям.