Іван Карпенко-Карий: життя, творчість, сім’я та значення для України

Іван Карпенко-Карий — визначна постать в українській культурі ХІХ століття. Його пʼєси і сьогодні грають у більшості українських театрів, адже драматургія Карпенка-Карого не втратила актуальності, а навпаки — набула нових сенсів. Драматург, актор, громадський діяч, він залишив глибокий слід в українській літературі й культурі.

Хто такий Іван Карпенко-Карий: коротко про головне

Іван Карпенко-Карий — український драматург, актор, театральний і громадський діяч. Класик української літератури, автор понад 18 п’єс, в яких поєдналися реалізм і гумор, глибоке розуміння психології, увага і любов до українців. У Івана Карповича була власна театральна трупа, з якою він ставив вистави за своїми творами. Його пʼєси отримали втілення не лише в театрі, а й в кіно. 

Справжнє ім’я та походження псевдоніма

Іван Карпенко-Карий — народжений Іван Карпович Тобілевич. Його псевдонім складається з двох частин. Карпенко — походить від імені його батька, Карпа Адамовича. А Карий — прізвище улюбленого героя з п’єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля», козака Гната Карого. 

Таким чином Іван Карпович поєднав у псевдонімі і памʼять про сімʼю, і звʼязок з українською класикою та головним українським письменником. 

Коротка біографія Карпенка-Карого 

Іван Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Походив із родини дрібного шляхтича — сімʼї заможної, але не аристократичної. 

В сім’ї Тобілевичів було багато митців:

• брат Микола Садовський — актор і режисер,
• брат Панас Саксаганський — актор і режисер,
• сестра Марія Садовська-Барілотті — акторка та співачка.

Іван Тобілевич навчався у Бобринецькому училищі, працював писарчуком та канцеляристом, працював в повітовому суді та поліцейському управлінні. На службі в поліції Карпенко-Карий отримав прізвисько “дивний поліцейський”: він не брав хабарів і не лаявся російською.

З юності цікавився театром, брав участь в аматорських виставах. За участь у громадському русі та зв’язки з українською інтелігенцією його переслідувала царська влада, зрештою було заслано на заслання до Новочеркаська. Саме в засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна».

В 1870 році одружився з Надією Тарковською, з якою прожив 11 років до її смерті в 1871 році. В 1873 році одружився з Софією Дітковською. Мав дітей від першого та другого шлюбу.

Помер Карпенко-Карий внаслідок тяжкої хвороби у 1907 році в Берліні, але похований в Україні, на власному хуторі Надія.

Творчий шлях і драматургія

Іван Тобілевич почав писати у 1880-х роках. В 1883 році він опублікував своє перше оповідання в альманасі “Рада”. Він використав псевдонім Гнат Карий. Згодом, коли потрапив до заслання, почав писати пʼєси. У своїй драматургії Іван Карпович показував реальне життя українських селян і міщан, зображав яскраві українські характери та прості побутові ситуації, але також заглиблювався в почуття та роздуми героїв. У творчості Карпенка-Карого чимало спільного з іншим українським класиком, Панасом Мирним, який теж писав на соціальні теми.

У 1886–1887 роках опублікував п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля». Ці твори стали класикою української драматургії. У 1887 році Карпенко-Карий повернувся з заслання в Україну та продовжив писати. В 1890 році він написав пʼєсу «Сто тисяч» — комедію, яка стала справжнім гітом, має сотні втілень і сьогодні йде на сцені українських театрів. 

1899 року написав історичну трагедію «Сава Чалий», засновану на подіях гайдамаччини. Протягом 1900–1904 роках написав ще низку сатиричних п’єс — «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море». Усі вони також були поставлені в театрі й сьогодні лишаються актуальними.

Найвідоміші твори Івана Карпенка-Карого

Серед творів Івана Карпенка-Карого більшість — успішні та відомі драми, тому серед них важко виділити найвідоміші. Та якщо створити “Топ пʼєс Карпенка-Карого”, у нього точно увійдуть «Безталанна», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн».

«Мартин Боруля» — український Гамлет

Пʼєса «Мартин Боруля», написана у 1886 році, стала однією з найпопулярніших комедій Карпенка-Карого. Головний герой — дрібний шляхтич, який прагне стати вищим, приєднатися до вищого стану — дворянства. Він подає позов і в очікуванні рішення змушує свою сімʼю жити та поводитися як пани. Частково в основі сюжету лежить власна історія автора, оскільки його батько також намагався довести дворянське походження своєї родини. Але так і не отримав визнання.  Сюжет перегукується з мотивами Шекспіра, адже головний герой, немов український Гамлет, шукає своє місце у світі, стикаючись із соціальними ілюзіями. Проте виглядає це комічно.

«Сто тисяч» — класика української сатири 

П’єса «Сто тисяч», створена в 1889 році, — це сатирична трагікомедія про людську жадібність. Головний герой настільки прагне збагачення, що готовий на махінації. Він погоджується на справу, яка має принести йому сто тисяч прибутку. Герасим Калитка планує видати свою доньку за сина багатія і не дозволяє їй одружитися з коханим, адже статус і гроші для Калитки — це все його мрії. Сьогодні пʼєса дуже популярна і актуальна.

Цікаві факти про Івана Карпенка-Карого

Карпенка-Карого  називають «батьком українського професійного театру» поряд із Кропивницьким, Садовським і Саксаганським.Він написав 18 оригінальних п’єс, які стали фундаментом національної драматургії. 

Іван Карпович був не лише драматургом, а й актором. Мав власну трупу й сам активно виступав у театрі разом із братами. На хуторі Надія, у своєму маєтку, організував театр і проводив вистави. 

Як писав про Карпенка-Карого Іван Франко, чим він був для України, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література.

Карпенко-Карий і театр: вплив на українську сцену  

Іван Карпенко-Карий зробив для українського театру дуже багато. Крім того, що саме він створив фундамент української драматургії, він зрушив театр з місця та вивів його на новий рівень. Сцена театру перетворилася на місце для діалогу з суспільством, стала інструментом для впливу на суспільство, формування національної ідентичності. Таким чином драматург заснував професійний театр. 

Карпенко-Карий не лише писав, а став свої пʼєси на сцені та грав у них. Тож він добре знав театральну кухню, процес постановки і особливості гри на сцені. Саме тому його пʼєси відразу виходили живими та справжніми, придатними до втілення на сцені. Такий рівень драматургії значно вплинув на літературний і театральний процес. Театральні традиції Карпенка-Карого підтримали його наступники, зокрема Олександр Довженко.

Карпенко-Карий сьогодні: спадщина та вшанування 

Творчість Івана Карпенка-Карого й сьогодні залишається основою українського театру. Вистави за його пʼєсами можна побачити в багатьох театрах Києва, а також і в регіональних театрах. У Києві діє університет, що носить ім’я Карпенка-Карого, а на хуторі Надія працює літературно-меморіальний музей-заповідник.

Карпенко-Карий став не лише класиком, а й символом української духовної стійкості. Його твори допомогли народу зберегти національну ідентичність у важкі часи ХІХ стоілття, а зараз допомагають триматися своєї лінії — у ХХІ столітті.