Євген Плужник – життєпис, твори та діяльність яка вплинула на українську літературу

Євген Плужник – людина, яка не стала на коліна перед Сталіним, поплатившись за це власним життям. Митець – твори якого пронизані пекучим болем та переживаннями за рідну землю. Поет, драматург та перекладач, періоду Розстріляного Відродження, який в своїх творах як і Олександр Довженко, відображував прагнення до того життя, якого так і не дочекався.

Короткий життєпис Євгена Плужника

Євген Плужник народився 14 грудня 1898 року на Слобожанщині у Воронезькій губернії у сім’ї купця, який торгував сукном та вовною.

Мати хоч і була з заможнішої сім’ї, проте не змогла подбати про долю своїх восьми дітей, адже померла від сухот, коли Євгену лише минуло 7 років.

Весь обов’язок по вихованню та навчанню дітей, впав на плечі батька, а тому він з усіх сил намагався дати дітям освіту та вивести їх в люди.

Навчатись Євген не занадто прагнув, прогулював заняття, цікавився нелегальними гуртками. Аби як провчившись 10 років, Плужник все ж у 1918 році отримав атестат.

Через соціальний статус, Євген не міг вступити в будь-який навчальний заклад. Подальшу освіту він здобув у Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті, а згодом у Музично- драматичному інституті імені М.В.Лисенка. Жоден з навчальних закладів Євген так і не закінчив, тому, щоб заробити на життя йому доводилось продавати газети, учителювати, редагувати тексти.

Паралельно Євген тихо працював над власними доробками, які були більше для душі ніж для публіки. В цей час Євген вже починає хворіти на туберкульоз і періодично страждає від нападів.

У 1923 році Євген одружується з Галиною Коваленко. Дівчина одна з перших спонукає Плужника розголошувати та публікувати свої твори.

У 1926 році стан Євгена дуже погіршується. Лікарі давали найгірші прогнози, але митець проходить лікування і повертається до життя та творчості. Саме цього року виходить перша збірка Плужника – “Дні”, завдяки якій він отримав своє перше визнання як поета високої філософії, творця імпресіонізму.

Згодом вийшли його збірки “Рання осінь”, поеми “Галілей”, “Канів”, роман “Недуга”.

Паралельно написанню власних творів, митець працював над перекладами, редагував твори інших письменників, а також працював над словником “Фразеологія ділової мови”.

Євген Плужник був учасником літературних угрупувань “Ланка” і “Марс”, учасники яких протистояли тиску радянської влади та намагались відновити та зберегти творчу незалежність. Всі вони активно сприяли відновленню української мови та культури та зміцненню української національності.

4 грудня 1934 року Євгена Плужника звинувачують в участі в національній терористичній організації та причетності в смерті Сергія Кірова, вбивство якого викликало масові репресії в СРСР.

Наступного дня його заарештовують і засуджують до розстрілу, проте змінюють вирок на десятирічне ув’язнення у спецтаборах в одному з яких і помер поет 2 лютого 1936 року.

Недовгим було життя митця, проте навіть за цей короткий період йому вдалось здійснити важливий вклад в розвиток української культури та літератури.

Важкий та тернистий творчий шлях поета

Євген Плужник – майстер пейзажної лірики та творець філософських роздумів в римованих рядках. Один з представників доби “Розстріляного Відродження”, якого хоч і не розстріляли, проте “вбили” не менш цинічним способом.

На долю митця випала низка трагічних подій, які починались з дитинства – смерть матері, а згодом батька та сестер, важка хвороба – яка не давала дихати та повноцінно жити та переслідування з боку влади. Здавалось би, як людина може не зламатись під тиском цих подій?

Євген Плужник був з тих людей, в якому негаразди не затьмарили все прекрасне що цвіло в душі, він продовжував творити навіть тоді, коли не залишалось сил.

Писав душею – особливості стилю Євгена Плужника

Євген Плужник писав душею, яка була зранена сталінськими утисками, переживаннями за долю людей та хворобою, яка з’їдала зсередини.

Його твори чимось перетинаються з творами Пантелеймона Куліша, адже володіють особливою філософською глибиною, відзначаються емоційною насиченістю та модерністською витонченістю. Він вдало поєднував імпресіонізм, неокласицизм та неоромантизм.

Плужник майстерно описував красу природи, проблеми людського буття, та трагічність доль. Поет заглиблювався у внутрішній світ людей, приділяв велику увагу психологічним аспектам та емоційності, яка прослідковується і в творах Григора Тютюнника. 

Вірші Плужника володіють неймовірним звучанням, досягти якого поету вдалось завдяки використанню всього спектру художніх засобів та створенні запам’ятовуваних образів.

(на фото Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер’ян Підмогильний, Тодось Осьмачка)

Відомі вірші Плужника, які не втратили своєї актуальності і сьогодні 

Вірші Євгена Плужника відзначаються глибоким ліризмом, транслюють драматизм почуттів та моральний біль від тодішніх політичних заборон.

Водночас глибокі душевні почуття та переживання, поет передає через призму любові до природи, описуючи її неймовірну красу, яку також не менш живописно описував Василь Симоненко.

Серед найвідоміших творів поета наступні:

Вірші

• “Вчись у природи творчого спокою…”
• “Ніч… а човен – як срібний птах…”
• “Для вас, історики майбутні…”
•  “Річний пісок слідок ноги твоєї…”

Поеми

•  “Галілей” 
•  “Канів”

Трагічна смерть – завершення не менш трагічного життя поета

Хтось народжується щоб жити, а хтось, щоб померти. Свій вирок він прийняв – гордо, не склонився перед лицем ворога і не просив пощади. Плужник знав, що колись рука Сталіна зачепить і його,

5 грудня 1934 року цей день настав.

Мовчки попрощався з дружиною і пішов в порожнечу в якій вбачав свій шанс на життя, проте цьому не судилось статися. За сфабриковане звинувачення в тероризмі, Плужник отримав покарання у вигляді 10 років ув’язнення в Соловецькому таборі.

Антисанітарія, недоїдання, задуха в забитих камерах – зіграли свою справу і “добили” хворого на туберкульоз Плужника уже через два роки після його ув’язнення.

Останній подих митця в лазареті табору був присвячений рідній землі. З закритими очима він умився холодною водою і промовив останні слова “Я вмиюся, згадаю Дніпро і вмру”.

Чи варті такі муки за життя, та така смерть в холодних, брудних стінах, того спадку, що Плужник лишив українцям? Мабуть варті, адже лише завдяки таким поетам сьогоднішнє покоління українців, може зрозуміти наскільки потрібно любити рідну землю та культуру, щоб не боятись віддати за неї – все.

Вшанування пам’яті – як віддзеркалення значимості творчості поета

Євген Плужник помер, але пам’ять про нього житиме – вічно.

В честь поета було встановлено меморіальну дошку в Києві по вулиці Прорізній 18/1. Районна бібліотека у Шевченківському районі Києва названа на честь Євгена Плужника. По всій країні існують вулиці названі на честь Євгена плужника. 120 років з дня народження Євгена Плужника, відзначалось у 2018 році на державному рівні.